Тема 2. Система фінансового забезпечення діяльності підприємств малого бізнесу

1. Класифікація джерел фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні.

2. Фінансова інфраструктура діяльності суб’єкту малого бізнесу

 

1. Класифікація джерел фінансово-кредитного забезпечення розвитку малого підприємництва в Україні.

1) внутрішні – фінансові ресурси, які надходять із внутрішніх джерел суб’єкта господарювання і залежать безпосередньо від нього;

2) зовнішні – джерелами фінансування є фінансові ресурси зовнішніх 68 економічних суб’єктів: держави та її інститутів, міжнародних організацій, професійних учасників фінансового ринку, інших підприємств;

3) змішані – фінансове забезпечення полягає не в безпосередньо прямому фінансуванні, а у використанні як фінансових ресурсів коштів, які опосередковано акумулюються чи вивільняються у результаті взаємодії підприємницької структури з зовнішніми суб’єктами.

 

Основними видами державної фінансової підтримки відповідно до Закону України від 22 березня 2012 р. "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" є [207]:

1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб’єктів малого і середнього підприємництва;

2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями;

3) надання гарантії та поруки за кредитами суб’єктів малого і середнього підприємництва;

4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи;

5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій;

6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб’єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами;

7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій;

8) інші види не забороненої законодавством державної фінансової підтримки.

У сучасних умовах господарювання, окрім грошових нагромаджень та чистого прибутку, амортизацію використовують як одне з внутрішніх джерел фінансових ресурсів малих підприємств, адже збільшення величини амортизації зменшує суму прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, що, в свою чергу, веде до зменшення суми податку на прибуток.

 

обсяги чистого прибутку та амортизаційних відрахувань незначні, а тому не можуть бути основним джерелами фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва. Так, питома вага чистого прибутку у загальному обсязі власних фінансових ресурсів у 2007-2013 рр. становила в середньому 8,4%, а амортизаційних відрахувань – 3%. Найбільшу частку згаданих власних фінансових ресурсів займає власний капітал. А відтак, власний оборотний капітал (ВОК) малих підприємств виступає одним із джерел формування їхніх фінансових коштів, оскільки є частиною власних ресурсів підприємств, авансованих в обігові активи для забезпечення безперервного виробничого процесу.

 

Для ведення нормальної господарської діяльності у підприємства величина забезпечення оборотним капіталом повинна бути в межах 1/3 величини його власного капіталу [124, с. 142]. В економічній літературі цей показник ще називають власними обіговими засобами, чистим обіговим капіталом, робочим капіталом, чистими поточними активами, він також розглядається як міра платоспроможності та фінансової стійкості підприємства. На сьогодні в економічній літературі не існує єдиного підходу щодо методики обчислення ВОК. Розглянемо найпоширенішу з них, прихильниками якої є О. Кононенко, О. Маханько, Ю. Цал-Цалко, О. Філімоненков, А. Чупіс [256, с. 240-242]:

ВОК (І) = ВК – НА = рядок 1495 ф.1(І П) – рядок 1095 ф.1(І А), (2.1) де ВОК (І) – власний оборотний капітал, обчислений за описаним підходом; ВК – власний капітал; НА – необоротні активи; ф.1 – форма фінансової звітності №1 "Баланс", І П – перший розділ пасиву балансу, І А – перший розділ активу балансу.

З даних, приведених у таблиці, випливає, що в сучасних умовах господарювання ВОК має від’ємне значення, тобто власний капітал є меншим за величину необоротних активів малих підприємств, що свідчить про те, що НА фінансуються здебільшого не за рахунок ВК, а за рахунок банківських позик.

З огляду на це, для розрахунку ВОК використовуватимемо іншу методику, прихильниками якої є М. Ковальчук, Л. Меренюк, Р. Мірошник, А. Чупіс, Ю. Цал-Цалко, О.О. Шеремет [256, с. 240-242]:

ВОК (ІІ) = ОА – ПЗ = р. 1195 ф.1 (ІІ А) – р. 1695 ф.1 (IІІ П), (2.2) де ОА – оборотні активи; ПЗ – поточні зобов’язання; ІІ А – другий розділ активу балансу; ІІІ П – четвертий розділ пасиву балансу. Обчислення величини ВОК (ІІ) відповідно до цієї методики також наведені у табл. 2.4.

 

 

У 2013 р. обсяг цієї заборгованості зріс більше як у 5 разів відносно 2006 р., а її питома вага у структурі поточних зобов’язань становила 82,6%, збільшившись на 7 відсоткових пунктів (в. п.) відповідно.

 

Така ситуація, на наш погляд, пояснюється тим, що для забезпечення поточної фінансово-господарської діяльності у малих підприємств не вистачає власних оборотних коштів. Поряд з кредиторською заборгованістю, як видно з табл. 2.5, джерелом фінансування малого підприємництва України є кредити банківських установ. Завдяки кредитування малого бізнесу, банки виступають посередниками механізму інвестування коштів в економіку [44, с. 52]. Для цього банківські установи створили спеціальні структурні підрозділи або реалізовують спеціальні кредитні програми.

Найбільша питома вага таких кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих банківськими установами, спостерігалась у 2008 р. та становила 13,7%, після чого знизилась аж на 3,9 в. п. та становила 9,8% у 2009 р. У 2010 р. відносно попереднього року зросла до 11,9% або на 2.1 в.п.

 

Фінансова інфраструктура діяльності суб’єкту мб

Як свідчить зарубіжний досвід, кредитний ризик доцільно розподіляти між центральним банком, комерційними банками та спеціальними кредитними установами, які реаліують програми сприяння малому підприємництву за рахунок державних коштів та працюють через комерційні банки. Так, наприклад, у Німеччині підтримка створення та розвитку малих і середніх підприємств здійснюється за рахунок державних коштів, якими управляє Кредитна установа для відбудови (KfW) та Компенсаційний банк, які у 2003 р. об’єдналися у Групу KfW [5, с. 32]. У Сполучених Штатах Америки, наприклад, адмініструванням й управлінням малого підприємництва займається спеціальний державний орган – Адміністрація малого бізнесу (АМБ), який відповідає за всі напрями підтримки і розвитку малого підприємництва. Більш як 70% щорічного бюджету АМБ (понад 2 млрд. дол.), спрямовується безпосередньо малим підприємцям у вигляді прямого субсидування окремих видів підприємницької діяльності, так і опосередкованого стимулювання розвитку малого бізнесу. З метою поліпшення доступу МП до кредитних ресурсів, АМБ виступає гарантом за виданими підприємцям позиками і забезпечує за рахунок своїх гарантійних фондів до 90% вартості застав [1]. Незважаючи на труднощі, які пов’язані з наданням банківською установою кредитів МП, з метою розширення клієнтської бази та отримання додаткових прибутків за рахунок підвищення ефективності функціонування 76 сектору малого бізнесу, банки намагаються збільшувати обсяги надання кредитних ресурсів саме малим і середнім підприємствам, які динамічно і гнучко розвиваються. Окрім розширення клієнтської бази, завдяки кредитуванню малого бізнесу, банківські установи матимуть також можливість диверсифікувати кредитний портфель. Погоджуючись з думкою Л. Гребенюк, вважаємо, що основною метою, яку переслідують банківські установи, кредитуючи малі підприємства, є отримання прибутків на основі задоволення фінансових потреб малого бізнесу [43, с. 205]

Банківські установи на сьогодні мають право надавати кредити за рахунок власних (все частіше надають перевагу), залучених і позичених у вигляді іноземних кредитних ліній коштів.

У науковій літературі виділяють типи банківських кредитних продуктів, які банки пропонують малим підприємствам, в залежності від видів їхньої господарської діяльності [5, с. 29]:

роздрібна торгівля – овердрафт, факторинг;

послуги – овердрафт, факторинг, проектне фінансування;

транспорт – інвестиційне кредитування; сільське господарство

 

фінансовий ефект від грошово-кредитної підтримки малого бізнесу

 

Поліпшенню фінансування малого підприємництва за рахунок власних ресурсів банків, спрямованих на кредитування, сприяє також залучення ресурсів міжнародних фінансових організацій:

Європейського Банку Реконструкції та Розвитку (EBRD),

Світового банку (WB),

Німецької кредитної установи для відбудови (KfW),

Німецько- Українського Фонду,

Агентства США з Міжнародного Розвитку, які реалізовують спеціальні програми та відкривають кредитні лінії вітчизняним банкам.

Банками-партнерами в процесі реалізації Програми були: "Райффазен банк Аваль" (партнер Програми з 1997 р.), "ПриватБанк" (з 1997 р.), банк "Форум" (2000 р.), "ПроКредит Банк" (з 2001 р.), банк "Надра" (з 2002 р.), "Кредитпромбанк" (з 2004 р.), "Кредобанк" (2006 р.), "Родовід банк" (2007), "Мегабанк" (2007), банк "Львiв" (з 2008 р.) [219].

 

Для вирішення проблем, які пов’язані з фінансово-кредитним забезпеченням розвитку малого підприємництва, необхідно:

1) створити механізм реалізації державного гарантійного забезпечення для отримання кредитів суб’єктами малого підприємництва;

2) створити товариства взаємного кредитування і взаємних гарантій;

3) вдосконалити процедури надання кредитів (зрозумілі, стандартизовані та прозорі умови процесу кредитування);

4) зменшити відсоткові ставки за кредитами та збільшити терміни кредитування для малих фірм;

5) вдосконалити умови надання в лізинг обладнання для малого бізнесу;

6) сприяти ширшому застосуванню факторингових послуг;

7) забезпечити становлення та налагодження системи надання кредитів для новостворених підприємств, так званих stаrt up кредитів